Espero

Не помічала за собою любові до плагіату, але коли придумувала назву замітки, згадалась назва першого розділу підручника з англійської, за яким я викладаю :)

Такий цікавий період... Мабуть, запам"ятаю цей місяць на все життя. Ще ніколи не працювала викладачем на справжніх курсах... Ще ніколи не працювала викладачем на курсах у період сесії... :) І ще ніколи сесія на денному не була легшою за сесію на заочному.

Мабуть, за цей рік я встигла розчаруватись у журналістиці. Не хочеться цього визнавати, але так воно і є. Парадокс, але пишу про це, сидячи в інтернет-класі університету, де її й вивчаю :) Вчитель - ні, не так, викладач - професія ближча і зрозуміліша. Журналіст може багато писати, але не вплинути ні на чию думку. Він може працювати з ранку до ночі, і не помітити результату своєї праці. Вчитель бачить результат кожне заняття, коли студентам щось вдається.

Я вперше подивилася фільм "Амелі". Згадується Рей Бредбері з його "І загуркотів грім". Маленькі, непомітні речі можуть змінити чиєсь життя. Зовсім різні твори, зовсім різна точка зору, а значення одне.

Рік тому мене попросили допомогти підготуватись до англійської на семестр за підручником, і я погодилась. Так воно й почалося.

Раніше мені не доводилось думати, як привітати людину, яку знаю 1 3/4 року, з днем народження після того, як ці 3/4 ми не розмовляли - тому що в одного з нас не було часу чи бажання, а іншому забракло здатності принижувати себе.

Чому той, хто вперше придумав дружбу, не записав її правила, аби вони збереглись у генетичній пам"яті?

Ну що ж... Я знала, що закинула блог, але не уявляла, що так надовго.

Втім, навіть коли я повертаюсь, моменти для цього обираю не найкращі. Наприклад, зараз я мала б готуватися до завтрашнього екзамену з англійської мови. На цих сесіях і так було забагато див, щоб сподіватися на ще одне.

Отже, про нове: у житті багато змінилось, і в основному на краще. З лютого я - репетитор групи адміністраторів готелю в своєму селищі, і просто обожнюю своїх студентів (називати учнів студентами - вже звичка, такий собі американський манер). А відучора я працюю вчителем англійської у школі англійської мови "Окей". Власне, співбесіду я проходила ще взимку, але робота з'явилась тільки зараз. Трохи незручно, що досі середина сесії, та це можна пережити. В мене багато "автоматів" :)

Я, мабуть, все ще писатиму у цьому блозі рідко. Що поробиш, мої душевні переживання минули, дякувати Богу :) Однак маю намір створити ще один блог, присвячений моїй вчительській роботі в "Окей" :) Адресу напишу тут, про всяк випадок. Я маю блог englishbywy.blogspot.com, але я бачу, що мені зручніше працювати з блоксом))

Але не сумніватися неможливо, яка б ця людина не була. Чи це справді щось важливе, чи накручування себе самої та схильність до паніки, чи просто сентиментальність - та хай вже що-небудь. Час покаже.

Не можу сказати, що мені щастило з друзями. Мене часто покидали, забували або ігнорували. Разом з тим, мені часто казали приємні речі. Що я була гарним другом. Що мене любили й обожнювали. Дякували за мою дружбу. Що ж...

Лише одна людина сказала: "Будь ласка, зроби мені послугу: не помирай раніше за мене :D ".

Я здала Германістику!!! Нарешті мені може бути все одно, куди ходили готи та фризи, чим займались германські боги та як відмінюється іменник dags (dags-dagis-daga-dag-dagos-dage-dagam-dagans до речі))))). То й що, що на три, це камінь з плеч! Стипендія буде!!!

Власне ідея цієї замітки належить Olimpia. Я перечитувала старі записи у блозі - і натрапила на її коментар, який раніше не бачила взагалі (інакше обов'язково відповіла б) - про те, як можна вивчити англійську мову самостійно. Про це можна говорити вічність, але спробую зараз на ходу впорядкувати свої думки)) Не знаю, чи це ще комусь згодиться, але хтозна))

Я ніколи не вчила англійську самостійно - хоча це буде водночас правдою і неправдою. Зате трохи вчила сама французьку)) Загалом, не має значення. Розповім від щирого серця всьо, шо знаю в теорії й на практиці.

1) Є свої плюси й мінуси у самостійному вивченні мови. Плюс велика кількість небезпек. З одного боку, економія грошей, власний вибір часу, навчання вдома, відсутність контролю над головою... Ось тут і починаються головні мінуси: якщо людина не дуже вміє організувати свій час, і насправді не готова приділяти мові достатньо уваги щодня, або принаймні через день, ефективності практично не буде. Крім того, якщо ніхто тебе не контролює,  ніхто не вказує на твої помилки. І ти можеш скільки завгодно думати, що це правильно. Головна небезпека - фонетика. У школі її ніколи не викладають правильно :( Просто тому, що це не ставиться на меті. Курс фонетики в універі змінив мою вимову радикально))) А, і ще викладач має певний план роботи - при самостійному плаванні не завжди знаєш, у який бік гребти)))

2) Треба визначитись, для чого тобі, власне, мова потрібна. Є 6 рівнів знання іноземних мов - А1, А2, В1, В2, С1, С2. А2 - ти можеш спілкуватися на елементарному рівні, так само елементарно розуміти, що тобі кажуть, і цього рівня абсолютно достатньо, скажімо, туристу. В2 - це впевнений середній рівень, навіть вище середнього. Це майже 100%-ве володіння граматичними структурами, словниковий запас близько 5000 слів і т.ін. В принципі, на цьому можна зупинитися. С1 - високий рівень, коли ти розумієш навіть крилаті вислови іноземною мовою, відтінки значень, складні конструкції речень і.т.ін. С2 - це вже рівень носія мови :)

3) Вивчати мову повністю самостійно я б усе одно не радила. Програм є безліч, але на початковому рівні, принаймні, варто походити до репетитора, який може дати базові знання та поставити фонетику. Після цього вже можна заглибитись в Інтернет :)

4) Сайти-помічники: franklang.ru (метод читання Іллі Франка. Не допомагає у вивченні мови жодним іншим чином крім ненав'язливого поповнення словникового запасу. Зараз книги скачувати не безкоштовно, хоча ціна невисока. В разі необхідності, можу щось зі свого переслати),  busuu.com (безкоштовний сайт, але з преміум-бонусами за платний аккаунт. Дає тематичні збірки слів з різних тем, написане тобою перевіряють знавці мови, а ти у відповідь можеш перевірити їхні завдання - наприклад, з російської) та learnenglish.britishcouncil.org (навіть не треба описувати, сайт для вивчення англ. мови, розроблений Британським Консульством). Хочеться впасти в дитинство - learnenglishkids.britishcouncil.org . Завдання та все подібне для дітей, але таке класне =)

5) Словники: тематичні збірки слів подаються, наприклад, на Бузуу, але для всього-всього раджу просто встановити словник Лінгво)) Там подаються приклади, а для вивчення слів важливо бачити, як вони вживаються. Дуже раджу погуглити і знайти список "500 / 1000 most used Engilsh words" або подібний. Такі списки найбільш уживаних слів підкажуть, з чого почати.

6) Фейсбук - зареєструйтеся та спілкуйтесь із носіями мови  (знайти тих, хто бажає поспілкуватись, можна на тому ж таки Бузуу. Я, наприклад, знайшла там друга з Франції :) Користь від них полягає в тому, що вони виправлятимуть ваші помилки на письмі за відсутності вчителя. Крім того, на Фейсбук можна додати до улюблених сторінок спільноти вивчення англійської (те ж learnenglish) та отримувати від них регулярне оновлення.

7) rutracker.org - які завгодно підручники й посібники на халяву :) Не те, щоб я була прихильницею піратства, однак як репетитору, мені життєво необхідні усі мої півсотні підручників))) А кожен з них коштує близько 100 грн., або й більше. Отже, я за рутрекер)))

8) Гуннемарк "Искусство изучать языки" - не у всьому я згодна з автором, але він, мабуть, розумніший))) Цікава книжка у будь-якому разі, якщо ви згодні потерпіти трохи пафосу)) До речі, містить міні-лексику (400 слів) та словничок фраз для російської (у нашому випадку слугуватиме перекладом), англійської (ось воно, те, що потрібно!) та шведської (ну хтозна, кому чого схочеться...)

9) fanfiction.net - моя улюблена і найбільш дивна порада. І то правда, чому для вивчення англійської мови посилають на сайт фанфіків? Бо вони переважно просто написані, у них сучасна лексика, а від читання фанфіку з улюбленого серіалу (фільму, книги) отримуєш море задоволення. Кілька умов, щоб це приносило користь - читати якомога більше і частіше; обирати фанфіки американських авторів. Зазвичай іноземців "бетують", тобто їхні твори перечитують і виправляють носії, але не завжди, і є великий ризик натрапити на безграмотний твір. Щоб побачити, звідки автор, клацніть на його профіль та див. прапор :) Хоча це мене вже заносить...

В принципі, все, що спало на думку, я написала. Якщо є ще questions, коментуйте :) Якщо потрібна допомога - так само :)

Be responsible, man,
For the ones that you've tamed,
For the souls that you've used
You're the one to be blamed.

Be responsible, man,
Though no deal has been signed,
Cords that you made just so
Are too hard to unbind.

People cannot be toys
In your capable hand,
They have hearts, they have voice,
While you won't understand.

You might think it's a game -
Play and leave, as you wish.
But the ones that you've tamed
Will not stay on the leash.

Once you'll see: there's no one
Who'd lend their hand to you.
You might think you have won,
But you won solitude.

Be responsible, man,
For the ones that you've tamed:
When it's getting too much,
They'll make you feel the same.

Взагалі я звикла українців вважати людьми гарними. З позитивною ментальністю, з відкритим серцем, і те де і те пе. Але іноді ця картинка руйнується на очах, і з тебе насильно знімають рожеві окуляри.

Читаючи "Українську правду" кілька днів тому, натрапила на статті своєї колишньої викладачки - минулого року вона викладала у мене семінари з історії зарубіжної літератури. Витративши кілька хвилин, я вже знала, що вона пише статті про літературу для "Української правди" з 2007, має кілька блогів в Інтернет, у тому числі блог на сайті "УП". Пише гарно. І розумно. Я аж запишалась, що мені пощастило знати цю людину. Але не про це мова.

Лихий намовив мене почати читати коментарі до її блогу на УП. Звідки, ЗВІДКИ у людей стільки негативу? Чому вони дозволяють собі виливати його на незнайомих людей? Я вже не раз бачила таке в неті, звісно, але коли йдеться про знайому, нехай і поверхово, людину, почуваюся гірше.

Вже під першим записом у блозі хтось висловив високоінтелектуальну думку про те, що "ця панночка - повія, як усі інші", регулярно хтось закидає їй погану українську мову, коли знаходить одне трохи невдале словосполучення, кажуть, що певно українська їй не рідна і вона нею погано володіє, наводячи таку цитату з двох слів (навіть не потрудившись перечитати записи на захист української у тому ж таки блозі), радять "не писати дурниць" і так далі.

Чому вважається нормальним облити брудом незнайому людину? Чому замість того, щоб спершу звернути увагу на себе, ставлять собі за обов'язок з радісним "Еврика!" повчати інших?

Вибачте за потік негативу. Але на відміну від об'єктів обговорення, я смічу винятково у своєму блозі.

Не люблю говорити про песимізм, але Новий Рік цього року (моє улюблене свято, до речі) був трохи затьмарений екзаменом з германістики, який невблаганно наближається з кожним днем. Не кажучи вже про Різдво. Його у мене просто не було.

Взагалі, я оптиміст. Я вірю в справедливість, принаймні часткову, у те, що якщо я попрацюю, я заслуговую на здачу екзамену - але не в цьому випадку. Тут такий випадок, що опускаються руки. Доводиться змушувати себе, майже стиснувши зуби.

Важко...

А Новий Рік відсвяткувала все-таки гарно. Вдома, але гарно.

Нічого собі, три з половиною місяці... Я вмію закидати речі. Особливо коли на них нема часу.

Зараз я страшенно стомлена, але чомусь вирішила зайти і сказати - ось я тут, все гаразд, жива-здорова :)

Про останні три місяці коротко:

Університет: вбивчо. Вижити з кожним днем все важче. Засинаю на ходу... Цього року почалася німецька мова. Викладачка гарна, але німецьку я так і не полюбила - я, мабуть, більше романіст (від романських мов, а не романів))). Ніколи не думала, що такою вбивчою може бути українська література. Люди зіпсувалися, багато хто, в порівнянні з минулим роком. Але є одна дівчина, яку я можу вважати гарною подругою. У неї, на відміну від мене, були друзі серед однокласників, тому вона не усвідомлює, яке щастя для мене становить сам факт її існування.

Робота: працюю репетитором, маю трьох учнів. З наступного року планую взяти четвертого. Дуже допомагає морально та фінансово =)

Хобі: моя закоханість у французьку нікуди не поділась, тому зараз приватно вивчаю французьку. Отримую гроші за англійську та витрачаю на французьку.. Парадоксально =)

Друзі: дякую їм за те, що вони в мене є =) Особливо Нікі ♥

Особисте життя: я нарешті вільна. Справді. Моє тривале божевілля скінчилось. Іноді тиша - це все, що потрібно, щоб почути.

Погода: дуже англійська тема =) Ви помітили, як вчасно цього року все починалось? Рівно першого вересня періщив дощ, і за день-два до першого грудня випав сніг. І чомусь після наших попередніх років ми вважаємо це аномалією =) Люблю сніг ♥

From WY with love ☼